АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ / КАЛИТА / ВОРОЖІННЯ
Це відео про давнє народне свято Калити. Сьогодні ж воно більш відоме як свято Андрія. Що спільного і чим відрізняється обрядовість і звичаєвість цих свят? Що таке балабушки і як їх готують? Що означає обряд кусання калити? Як дівчата ворожать на Калиту? Парубоцькі витівки на Андрія. Чому молодь так любить Андріївські вечорниці? Прикмети погоди на Андрія.
ДІВОЧІ ВОРОЖІННЯ
1.Перед сном слід покласти шматочок хліба (бажано спекти власноруч) під подушку і сказати: "Суджений-ряджений, приходь мого хлібця скуштувати".
Хто насниться, той і буде вашим чоловіком.
2. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
3. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні, яблуні, бузку чи черемхи. Якщо розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Ставлячи гілочку у воду, приказують:
Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,
А мою долю на поріг привела.
4. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.
5. Якщо хочете дізнатися, скільки у вас буде дітей, потрібно ввечері налити чашку води, опустити туди перстень і виставити на мороз. Перед сном загляньте у чашку: скільки буде горбків, стільки буде і синів, а скільки ямок – стільки дочок.
6. Брали перстень, ляльку, галузку мірти,паперову квітку (квіти виготовляли дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони, портрети в кімнатах)- і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи¬вали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку обрати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина обирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, те й збудеться в недалекому майбутньому.
Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.
7. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений прибуде.
8. Брали чобіт дівчини, переставляли від стіни до порога і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати,молодець, удовець,буду дівувати…. - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.
9. Від стінки дівчата одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д..
10.На аркушах паперу писали імена хлопців, потім перемішували їх, клали у шапку і собі „хлопця вибирали".
11. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Так промовляла тричі і чекала, коли собака загавкає. З якої сторони пес загавкає, то з тієї й буде її наречений.
12. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і рахували… Якщо була парна кількість, то бути весіллю, якщо ні, то ще рік дівуватиме.
13. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твер¬дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві¬тити й такі слова говорити:
Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З'єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.
Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:
Святий Андрію, допоможи, судженого мого покажи!
Ворожу на свій вінок, прошу захисту від зірок!
Дай, Боже, шлюбу дочекати, мене з Іванком звінчати.
Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися… Адже в дзеркалі може бути обличчя не Івана, а незна¬йомця. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повто¬рювала ті ж слова тричі. Якщо ж нічого не виходило, то це означало, що її доля ще десь блукає.
14. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу у сні свого судженого побачити: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просили:
О дай же, Боже, молодій мені,
Щоб приснився мій суджений уві сні.
І Тебе, Святий Андрію, я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи, мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися, а ти, Іванку, мені приснися.
Перейди биструю воду й веди до шлюбу мене, молоду.
Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.
